Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма. І блідий місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав, Неначе човен в синім морі, То виринав, то потопав. Ще треті півні не співали, Ніхто нігде не гомонів, Сичі в гаю перекликались, Та ясен раз у раз скрипів. It roars and groans the wide Dnepr, An angry wind there does blow, Bending the tall willows down so low, The waves in mountains are lifted up. And the pale moon at that moment, Among the clouds, here and there peeks out, As like a boat upon the blue sea It does rise and it does fall. Yet the third roosters have not crowed, No one, nowhere has made a sound, The owls in the glen have called to each other, And the ash tree one after another does creak.